Get Adobe Flash player

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Про свого батька  пригадує його син Володимир Вельмін. Дуже цікаво почитати з перших вуст про життя того часу .

,

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Історія села Садове
(село і хутір)
Н. – Андріївка
використано матеріали історичного клубу "П`ятихатщина"


Засноване в 1922 – 23 роках ХХ ст.. вихідцями з села Жовте та Зелене.
На деяких документах є приставка Н. – Ново.
Серед людей село називалось без приставки - Андріївка. Знаходилось на території Пальмировської сільської ради в 2 км. від села Нове – Залісся. Названо в честь першого поселенця Андрія Грицая. Прізвища інших переселенців: Холоди, Начоси, Тараси, Топали, Остроухи, Родьки, Малойвани, Грицаї. В діда Андрія Грицая була добротна лита хата, його брат Савка Грицай був ковалем. В селі було 20 хат. Село Пальмірово було заможне і селяни з цього села возили на ремонт до коваля Савки вози, брички, всякий реманент. В 1930 році коли по всьому Радянському Союзі була розгорнута колективізація, не минуло й села Андріївка. Грицаї були розкуркулені. Савка Грицай виїхав в Башкирію. Також була «розкуркулена сім’я в якій було восьмеро дітей за те що не хотіли віддавати єдиного коня в колгосп. Житель села Остроух Терентій Сергійович став першим головою колгоспу «Червоний сніп», який було створено в селі Нове – Залісся в 1923 році і займав цю посаду до 1937 року. Потім був обраний заступником виконкому П’ятихатської районної ради.
В 1941 році відступаючи з оточення в селі зостались солдати Червоної Армії: Власов Володимир Тимофійович (6.08.1917 -12.08.1968р.р. похований в с. Садове, на фотографії), справа Остроух Михайло Васильович 1880 р.н). Немех Михайло (м. Донецьк), Мамедов (Азербайджан)

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

alt

У першій половині 19 ст. в Україні відбувався складний процес розкладу феодально-кріпосницького ладу та розвитку капіталістичних відносин, що гальмувалися існуючою тоді в Росії та Австро – Угорщині кріпосницькою системою.

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

Долі багатьох селянських сімей були схожі один на одного. З року в рік жили вони в одній і теж селу, виконували одні і теже роботи і повинності. Скромна сільська церква не вражала ні своїми розмірами, ні архітектурою, але робила село центром всієї округи. Ще немовлям, декілька днів від народження, кожна людина потрапляла під її зведення під час хрестин і безліч разів бував тут впродовж життя. Сюди ж, отошедсшего в світ інший, привозили його перед тим, як поховати. Церква була майже єдиною громадською будівлею в окрузі. Священик же був, якщо не єдиним, то однією з небагатьох грамотних людей. Як би не відносилися до нього прихожани, він був офіційним духовним отцем, до якого Закон Божий зобов'язував всіх приходити на сповідь.
Три головні події в житті людському: народження, одруження і смерть. От так, на три частини, і були розділені записи в церковних метричних книгах. У той період часу в багатьох сім'ях діти з'являлися на світло мало не щороку. Народження дитини сприймалося як воля господня, чинити опір якій рідко кому приходило в голову. Більше дітей - більше працівників в сім'ї, а звідси і більше достаток. Виходячи з цього, переважно була поява хлопчиків. Дівчинку ростиш - ростиш, а вона в чужу сім'ю йде. Але і це, врешті-решт, не біда: наречені з інших дворів замінювали робочі руки виданих на сторону дочок. Тому-то народження дитини завжди було святом в сім'ї, тому-то і освітлювало воно одним з головних християнських таїнств - хрещенням. Батьки несли хрестити дитину з хрещеним батьком і матерью. Батечко, разом з хрещеним батьком, читав молитву, після цього занурював немовляти в купіль, одягав хрестик. Повернувшись додому, влаштовували хрестини - обід, на який збирали рідню. Дітей зазвичай хрестили в день їх народження або в найближчі три дні. Ім'я священик давав найчастіше, використовуючи святци178 на честь святого, в день якого народилося немовля. Проте правило давати імена по святцях було не обов'язковим. Хресними зазвичай були селяни зі свого приходу.

Пасха

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Верхнеднепровскому XIII Очередному Уездному
  Земскому Собранію Верхнепровской Уездной Земской Управы Докладъ

" отчетъ о постройк и открытіи земской больницы въ с. Желтомъ".

 

Постановленіемъ Земскаго Собранія 23-го Октября 1899 года утверждены предложенія Уездной Управы строительствъ с. Желтомъ пріемный покой и квартиру врачу, съ асигнованіемъ на этотъ предметъ 6000 р. по 3000 руб. въ 1900 и J 901 г.г. и впоследствіи въ 1902 и 1903 г.г.-7427 руб., всего 13.427 рублей: Сделано это чтобы не обременять бюджета единовременной асигновкой всей этой суммы и производить постройки постепенно по предварительному разсмотрению проектовъ членами Ревизіонной Коммисіи при участіи врачей. В последствіи выяснилась иеобходимость въ постройке и пріемнаго покоя, какъ первоначально предполагалось, а

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

               У грудні 1821 року Олександр I підписав указ про перехід в розряд військових поселень чотири сел Верхньодніпровського повіту: Зеленого, Попельнастого, Жовтого і Коміссаровки. Граф А. А.Аракчєєв заявляв, що створювані ним військові поселення -«нове, ніколи ніде на прийнятих підставах небувале велике державне підприємство». Дійсно, наполеонівські війни з величезними втратами військ викликали необхідність мати небувалу доти кількість добре навчених і споряджених військ.

 

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Топографічна карта кінця 19-го сторіччя.

Гільденштедт Йоган-Антон Путешествие Елисаветградской провинцией 1774 года 14 июня:

" От Верблюжскаго карантина ехали мы верст 12 почти прямо к востоку, совершенно ровной, не очень плодородной степью, до деревни Зеленой, лежащей на речке того же имени, в углу, образуемом оврагом, впадающим в нее с востока, и обильном ключами. Прежде здесь была 15-я рота Елисаветградскаго пикинернаго полка, но в начале войны население разбежалось, остаток его переведен в Жолтую, и поселение оставалось пустым четыре года. Год назад, запорожцы начали занимать его, и теперь здесь 80 семейств, подчиняющихся запорожскому атаману. При буйном характере запорожцев, я не решился приступить к осмотру этого поселения, хотя и имел большое желание. Остановившись в Зеленой на несколько часов, после полудня мы продолжали свой путь. Через 6 верст пути в северо-восточном направлении, мы прибыли в местность, где прежде приготовлялась селитра, о чем свидетельствуют оставшиеся до сих пор валы и холмы; через 3 версты оттуда, в том же направлении, достигли 14-й роты, шанца Жолтаго, в котором в настоящее время осталось не более 15 семейств: все остальные жители перешли к запорожцам. Поселение это лежит на верховье речки Жолта, текущей по дну балки. Отсюда ехали мы еще верст 16 к NON до 6 роты Елисаветградскаго пикинернаго полка, шанца Попельнастаго. Дорога шла по совершенно открытой, очень плодородной равнине, покрытой обыкновенными степными растениями. Здесь совсем Не замечалось кустарников, даже малых степных, я разумею миндаль, вишню, розу и таволгу."

На сайті 11 гостей та користувачі відсутні

Пошук по сайту

Випадкове зображення

slypch005.jpg